Ксенофобія поляків щодо українців: реальність чи маніпуляція?

Стаття власника Gremi Personal Євгена Кириченка на порталі liga.net

Оригінал українською мовою: liga.net

Уже понад 10 років я є власником компанії в Польщі у сфері міжнародних послуг із працевлаштування.

Уже понад 10 років я є власником компанії в Польщі у сфері міжнародних послуг із працевлаштування. У зв'язку з цим я маю численні контакти з поляками: починаючи від найвищого керівництва компаній і закінчуючи звичайним побутовим життям. Водночас я підтримую тісні стосунки з Україною і відвідую батьківщину щонайменше тричі на рік. І ось що я помітив. Тему зростання ксенофобії поляків щодо українців серйозно перебільшено в українському інформаційному просторі. Час від часу я натрапляю на статті чи ефіри з експертами, які стверджують, що поляки ставляться до нас дедалі гірше. Мовляв, велика українська діаспора в Польщі нібито відчуває дедалі більшу небезпеку.

Прочитавши чергові такі висновки, я вирішив поділитися власним поглядом на те, що відбувається. Тільки не ззовні, а зсередини.

Ось головні інформаційні міфи, які, на мою думку, є досить штучно створеними.

Міф 1. Поляків дратує присутність українців на ринку праці.

Це надзвичайно шкідливий стереотип, що поширюється не лише завдяки медіа, а й самими українцями, які з різних причин (завжди виключно суб'єктивних) не знайшли нормальної роботи в Польщі. Насправді в офіційних польських джерелах інформації, у виступах економістів і політиків, у журналістських статтях звучить ключове послання: у найближчому майбутньому без робочої сили з України та Білорусі польська економіка катастрофічно постраждає.

І навіть у дискурсі в соціальних мережах, які дуже часто потерпають від радикалізму та надмірної ксенофобії, — коли йдеться про трудових мігрантів з України та їхній вплив на польську економіку, більшість думок зводиться до позитивної оцінки.

Польські роботодавці добре знають українських працівників, які працюють на понад 50% усіх польських компаній. Обчислити точнішу цифру майже неможливо, оскільки польські роботодавці або самостійно наймають українських працівників, або користуються послугами компаній із лізингу персоналу (аутсорсингу).

І якщо 5–7 років тому українці не могли навіть розраховувати на висококваліфіковану посаду, то тепер ситуація докорінно змінюється. Відсоток зайнятих у сільському господарстві, на посадах, що не потребують високої кваліфікації, зменшується. Серед тимчасових працівників «робота на селі» впала з 53% до 17%, а серед «постійних» працівників — з 8,5% до 4,3%. Натомість кількість і відсоток кваліфікованих фахівців зростає — робітники на заводах, інженери, менеджери. За оцінками Національного банку Польщі, масштабна міграція з України до Польщі у 2013–2017 роках спричинила зростання темпів економічного розвитку країни на 0,3–0,9% на рік.

Міф 2. У Польщі однаково негативно ставляться до біженців із Сирії та мігрантів зі Східної Європи.

Аж ніяк ні. Поляки чітко розуміють, що мають суперечливий, а часом і цілком протилежний погляд на історичні події з українцями, але попри це ми дуже схожі. Часто чуєш від поляка: «ви, українці, для нас свої порівняно, наприклад, з мігрантами з Азії, Африки чи Близького Сходу». Для них ті є безпосереднім уособленням чужості, а для мешканців цих регіонів Польщу не можна назвати зручною для адаптації.

Міф 3. Поляки вважають українців «бидлом»

Звісно, у кожній країні світу є радикальні шовіністи, одержимі власним народом як обраним Богом. Проте їх у Польщі не так багато, як намагаються це представити в медіа чи соцмережах. Звичайні поляки вражені здатністю українців швидко пристосовуватися й асимілюватися (у побуті, у мові). Ми для поляків «європейці й християни», а це для них важливо. Головна вимога — дотримання традицій, а найголовніше — приписів. Поляк ніколи не зрозуміє й не прийме того, що мігрант, який приїздить до його країни, нав'язуватиме свої правила, нехтуючи традиційними засадами та правовими нормами. «Не порушуй нашого закону — і ми тебе приймемо» — це можна почути не лише в Польщі, а й в інших країнах Європи та світу.

Більше того, поляки дуже добре розуміють, який «важкий хліб» у мігранта. У Польщі підрахували, що близько 2 мільйонів співвітчизників працюють за кордоном в інших країнах ЄС. Очевидно, що це головний чинник, чому поляки пом'якшують політику працевлаштування іноземців. У частих розмовах із поляками виразно чути думку: «Українців часто порівнюють із нашими польськими мігрантами. Так само, як ми, поляки, їдемо на роботу до Великої Британії, Німеччини чи Нідерландів, вони приїздять до нас. Якщо хтось працює чесно, він заслуговує на нормальне ставлення та нормальне життя».

Проте варто зауважити, що є один НЕ МІФ. Але про це в Україні говорять мало.

Україну поляки досі не сприймають як економічного партнера. Поляки палко обговорюють інвестиції німецьких чи скандинавських компаній у Польщі, трансфер технологій із Франції тощо, а про Україну — лише в контексті робочої сили. Немає дискурсу про потенціал українського ринку для польських підприємців і навпаки. У колективній польській свідомості Україна не існує як економічне явище. У культурному контексті для Польщі України теж немає. Поляки не говорять про українську музику та літературу, яка часто розвиненіша за їхню, а лише про суперечливі історичні моменти.

Що може змінити ситуацію? Очевидно, що на макроекономічному рівні — швидкі й рішучі реформи в Україні. Якщо говорити про соціальний рівень, то неминуче велика кількість українців у Польщі створить комфортніше соціальне середовище для самих українців. З часом зростатиме кількість телевізійних чи радіопрограм для українців, вебсайтів, журналів, культурних установ тощо. Українці вже промотують власну культуру, тісно спілкуються з поляками, і все це поступово формуватиме справжній образ українця.

Так, історично склалося, що в політичному форматі стосунки між Польщею та Україною часто були непростими. Ми маємо усвідомлювати, що навіть тепер по обидва боки кордону є політики та «гарячі голови», зацікавлені в нагнітанні напруги між поляками та українцями, аби на цих ксенофобських настроях прийти до політичної влади. Але загалом можна підсумувати — рівень ксенофобії поляків щодо українців зовсім не зростає. Польща була і залишається для нас зручною країною як у сфері бізнесу, так і працевлаштування.