Німеччина долучається до активної боротьби за українську робочу силу

Стаття власника Gremi Personal Євгена Кириченка на порталі Censor.net

Оригінал українською мовою: biz.censor.net.ua

1 березня до боротьби за українських працівників долучається Німеччина. Обговорення цієї теми в Польщі викликає нервозність у бізнесі та серед політиків.

Трудова міграція у світі почала глобально змінювати свої властивості. Ще 5 років тому навіть на європейському континенті сотні тисяч мігрантів у пошуках кращого заробітку були змушені виїжджати зі своїх країн. Нині ситуація набуває інших тенденцій. Сьогодні вже держави починають конкурувати за робочу силу.

Понад 2,5 млн поляків за останні роки виїхали до Англії, Нідерландів, Німеччини, Ірландії чи Швеції. Головна причина — трудова міграція. Це мотивує Польщу активізуватися на власному ринку української робочої сили. Однак за ринки праці та фахівців з України активно борються також Чехія, яка нещодавно збільшила свою квоту на робочу силу з України до 40 тис. осіб. Із березня цього року до цієї боротьби долучається Німеччина. Обговорення цієї теми в Польщі викликає дедалі більшу нервозність у бізнесі та в політиків. До того ж, за різними підрахунками, з Польщі протягом першого року може виїхати понад 500 тис. українських фахівців, і це матиме для неї макроекономічні наслідки у вигляді падіння ВВП на 1,6 відсотка.

Звістка про те, що Німеччина відкриває власний ринок праці для громадян з-поза меж ЄС, уже встигла облетіти засоби масової інформації. Але майже ніхто не говорить про нюанси — як саме на практиці це реалізовуватиметься і які практичні питання ще залишаються без відповіді.

Отже, із березня 2020 року набуває чинності новий Закон про працевлаштування іноземців у Німеччині. Насправді це не новий закон, а закон 2008 року, до якого в певних положеннях внесено зміни. Частина, що нас цікавить, — це стаття 18 («Принцип імміграції кваліфікованих працівників; загальні положення»). Основні зміни:

• Скасовується принцип пріоритету громадян Європейського Союзу перед громадянами інших країн. Тобто скасовується перевірка того, чи можна на дану вакансію знайти працівника з Німеччини або ЄС.
• Скасовується обмеження на видачу робочих віз лише для вакансій із великим дефіцитом працівників.
• Видаватиметься піврічна віза для пошуку роботи (і це суттєва зміна).

Отже, хто може їхати на роботу до Німеччини і як отримати робочу візу?

Згідно з новим законом працівник може отримати робочу візу, якщо матиме трудовий договір із роботодавцем, і другий обов'язковий пункт — його диплом буде визнано в Німеччині. Варто зауважити, що йдеться не лише про диплом вишу, що підтверджує вищу освіту, а й про дипломи, що підтверджують професійну освіту, тобто на рівні технікумів і середніх шкіл. Третій пункт містить положення, що робота має відповідати здобутій освіті.

Як відбуватиметься процес перевірки дипломів і визнання освіти, наразі невідомо. Визнання дипломів вишів — це вже практика, що функціонує в Німеччині певний час, і особливих проблем із цим немає. Найімовірніше, і визнання дипломів про професійну освіту не буде складним і тривалим процесом.

Робоча віза видаватиметься на 4 роки в разі, якщо буде укладено договір на невизначений термін. Якщо ж договір на визначений термін, то відповідно на період дії договору. Буде організована прискорена процедура отримання робочої візи. Така процедура коштуватиме 441 євро.

Існує також можливість отримати вищезгадану візу з метою пошуку роботи. Така віза видаватиметься на пів року, і для її отримання буде потрібне документально підтверджене знання німецької мови, а також наявність фінансових коштів на період перебування, у перерахунку 853 євро на місяць. Яким саме буде підтвердження знання мови, чи визнаватимуться українські курси німецької мови, чи лише курси Інституту Гете — також наразі невідомо, і практика кількох місяців покаже. Знання німецької мови необхідне для отримання візи з метою пошуку роботи, після завершення 4-річної робочої візи та під час подання заяви на наступний дозвіл на перебування.

Ще одне питання, відповідь на яке досі незрозуміла: чи можна буде в'їхати до Німеччини «без візи» і, маючи договір, одразу подавати заяву на робочу візу, чи все ж необхідно спершу клопотати про візу з метою пошуку роботи, а вже після її отримання подавати заяву на робочу візу? Ці питання ще не мають відповіді, у законі про це ніде не згадано.

Інше питання: чи зможе особа укласти договір із посередницькою фірмою, яка своєю чергою матиме договір із виробничими компаніями, чи це має бути виключно прямий договір? У Німеччині поширена практика роботи через посередників. Оскільки і права працівників сильно захищені, і процедура звільнення працівника складна, компанії часто не хочуть одразу брати на себе всі ці зобов'язання й звертаються до посередників. Також хочу зауважити, що особи, які досягли 45 років, для отримання робочої візи мають документально підтвердити, що їхня місячна зарплата не менша за 3685 євро, або, якщо вони вже досягли пенсійного віку, надати доказ фінансового забезпечення.

Німеччина неодноразово доводила, що вміє дуже швидко пристосовувати й уніфіковувати адміністративні процедури до потреб власної економіки. Наразі Німеччині бракує приблизно 1 200 000 кваліфікованих працівників, найбільша потреба — у таких галузях, як медицина, догляд за людьми похилого віку, а також у технічній сфері — виробництво, будівництво. Однак потреба у кваліфікованих працівниках торкається майже кожної галузі. Тому з великою ймовірністю можна прогнозувати, що всі нинішні питання щодо реалізації процедур на практиці будуть вирішені щонайбільше протягом 4–6 місяців від дати набуття чинності цим законом.

Залишаються питання, яка є загроза для сусідніх із Німеччиною ринків праці, а тим паче для такого неконкурентного та слабкого, як український.