Інформаційне, суспільне та соціально-ділове тло в Польщі щодо українців

Період моніторингу: липень 2026 року

Підготовлено: Аналітичним центром Gremi Personal

1. Мета дослідження

Дослідження проведено з метою оцінювання поточної динаміки суспільного сприйняття українців у Польщі та виявлення змін у чотирьох взаємопов’язаних середовищах:

1. Польськомовний цифровий інформаційний простір.
2. Суспільна реакція на ксенофобію та етнічно мотивоване насильство.
3. Інституційна риторика польських органів влади.
4. Польсько-українські економічні та ділові відносини.

Додатково аналізувалися повідомлення про злочини, ймовірно мотивовані національною або етнічною неприязню, а також характер реакції поліції та прокуратури.

Дослідження не є репрезентативним соціологічним опитуванням населення Польщі. Воно фіксує зміни в публічно доступному інформаційному полі та дає змогу визначити домінантні дискурсивні, інституційні й соціально-економічні тенденції.

2. Методологія моніторингу

Моніторинг охоплював відкритий польськомовний контент, розміщений у Facebook, X, TikTok, YouTube, Instagram та на платформі Wykop.

До дослідницького масиву включалися:

1. Публічні дописи та коментарі користувачів.
2. Обговорення під публікаціями польських ЗМІ.
3. Описи та коментарі під відеоматеріалами.
4. Публікації суспільно-політичних сторінок і публічних груп.
5. Користувацький контент, що містив згадки про українців, Україну, міграцію, зайнятість, соціальну підтримку, злочинність, історичну пам’ять та міжетнічні відносини.

Застосовувалася комбінована методологія, що включала кількісний контент-аналіз, якісний дискурс-аналіз і ручну верифікацію публікацій із потенційними ознаками мови ворожнечі.

Кількісний етап включав:

1. Пошук згадок за польськомовним семантичним ядром.
2. Дедуплікацію повторних публікацій і публікацій, що поширювалися автоматично.
3. Тематичну кластеризацію повідомлень.
4. Визначення загальної тональності контенту.
5. Розподіл повідомлень на негативні, нейтральні та позитивні.
6. Зіставлення інтенсивності агресивної риторики з попереднім періодом внутрішнього спостереження.
7. Фіксацію динаміки користувацької контрреакції.

Якісний етап включав:

1. Ідентифікацію прямих етнічних образ.
2. Виявлення колективного звинувачення українців.
3. Фіксацію дегуманізуючих формулювань.
4. Аналіз закликів до дискримінації, соціальної ізоляції або насильства.
5. Розмежування політичної критики, історичної полеміки та етнічної агресії.
6. Аналіз контрмовлення, спрямованого на захист українців і делегітимацію ксенофобної поведінки.

Методологія також передбачала спостереження за діями цифрових платформ: видаленням публікацій, блокуванням акаунтів, обмеженням видимості, маркуванням матеріалів і зниженням їх алгоритмічного поширення.

3. Резюме результатів

У досліджуваному сегменті польськомовного цифрового простору в липні 2026 року зафіксовано відносну дискурсивну деескалацію.

Відкрита антиукраїнська агресія не зникла, однак найбільш радикальні форми етнічно ворожого контенту стали менш домінантними у спостережуваному масиві.

Водночас збільшилася видимість контрмовлення. Польські користувачі частіше публічно засуджували національно мотивовані образи, колективне звинувачення українців і застосування насильства за ознакою походження.

На інституційному рівні стала помітнішою аргументація, що представляє українців не лише як отримувачів соціальної підтримки, а й як значущу частину ринку праці, податкової системи та економічної інфраструктури Польщі.

При цьому кількість повідомлень про ймовірні злочини на ґрунті ненависті продовжує зростати. Це вказує на розбіжність між інформаційною деескалацією та реальними ризиками фізичної або вербальної агресії.

У діловому середовищі політична напруженість поки не призвела до масового припинення співпраці. Основним наслідком є підвищення невизначеності та відтермінування нових інвестиційних рішень.

4. Динаміка інформаційного тла

Протягом розглянутого періоду в досліджуваному масиві спостерігалося відносне зниження інтенсивності відкрито агресивної антиукраїнської риторики.

Найпомітніше скорочення зафіксовано в таких категоріях:

1. Прямі етнічні образи.
2. Дегуманізуюча лексика.
3. Узагальнювальні звинувачення всіх українців у діях окремих осіб.
4. Заклики до колективного покарання.
5. Публічне виправдання фізичного насильства.
6. Вимоги обмежити права людини виключно за ознакою українського походження.

Водночас зберігається значний обсяг негативного контенту, пов’язаного із соціальною політикою, міграцією, бюджетними витратами, історичною пам’яттю та поточними політичними відносинами між Польщею й Україною.

Не вся критична риторика може кваліфікуватися як мова ворожнечі. Тому в межах дослідження проводилося розмежування між критикою політики польської або української держави та ворожістю щодо конкретних людей на підставі їхньої національності.

Поточну динаміку слід визначати не як перехід до стійко позитивного сприйняття українців, а як обмежене зниження публічної легітимності найбільш радикальних форм ксенофобної риторики.

5. Зростання контрмовлення та суспільної саморегуляції

Однією з найбільш виражених тенденцій липня стало збільшення частки публічних повідомлень, спрямованих проти ксенофобії та етнічно мотивованого насильства.

Польські користувачі частіше:

1. Засуджували напади на українців.
2. Відмовлялися підтримувати колективне звинувачення.
3. Вказували на неприпустимість перенесення політичних конфліктів на звичайних громадян.
4. Розмежовували історичні суперечності та індивідуальну відповідальність.
5. Захищали українських працівників, жінок, дітей і сім’ї.
6. Публічно критикували агресивну поведінку власних співгромадян.

З аналітичного погляду цей процес можна визначити як нормативну контрмобілізацію.

Під нормативною контрмобілізацією розуміється зростання публічного опору спробам нормалізувати дискримінацію та насильство щодо певної національної групи.

Водночас формується механізм горизонтальної суспільної корекції. Обмеження ксенофобної риторики відбувається не лише через дії державних інституцій і цифрових платформ, а й через реакцію самих учасників онлайн-спільнот.

Контрмовлення виконує кілька функцій:

1. Знижує соціальну прийнятність мови ворожнечі.
2. Збільшує репутаційні витрати для авторів агресивних публікацій.
3. Перешкоджає нормалізації етнічно мотивованого насильства.
4. Формує публічну підтримку постраждалих.
5. Створює альтернативну рамку інтерпретації конфліктних подій.

При цьому зростання контрмовлення не означає автоматичного скорочення кількості людей із негативним ставленням до українців. Воно показує, що радикальна антиукраїнська позиція частіше зустрічає публічний опір і перестає залишатися безальтернативною в цифрових дискусіях.

6. Модерація цифрових платформ

У досліджуваному масиві фіксувалося активніше застосування платформами модераційних інструментів щодо найбільш радикального контенту.

Спостерігалися:

1. Видалення окремих публікацій.
2. Видалення коментарів.
3. Тимчасове або постійне блокування акаунтів.
4. Обмеження алгоритмічного поширення.
5. Зниження видимості публікацій.
6. Реакція на скарги користувачів.

Коректніше говорити про підвищення спостережуваної модераційної чутливості платформ, а не про повне або системне усунення антиукраїнського контенту.

Для загального контексту слід ураховувати дані NASK, польського державного дослідницького інституту у сфері цифрової безпеки. У 2025 році NASK направив платформам 46 511 повідомлень про матеріали, що містили дезінформацію. Лише 12 відсотків матеріалів були повністю видалені, 68 відсотків зазнали інших форм модерації, а 20 відсотків, або 9 301 матеріал, залишилися без реакції. Ці дані стосуються всієї категорії дезінформації та не можуть безпосередньо переноситися на антиукраїнський контент, однак показують, що платформи частіше обмежують поширення матеріалів, ніж повністю їх видаляють. (nask.pl)

Таким чином, внутрішнє спостереження Аналітичного центру за активнішим блокуванням окремих публікацій не означає, що проблему платформної модерації вирішено на системному рівні.

7. Кримінальний фон та динаміка звернень

За даними Головного управління поліції Польщі, опублікованими Rzeczpospolita, за перше півріччя 2026 року українці подали 180 повідомлень про ймовірні злочини на ґрунті ненависті. Це більш ніж на 30 відсотків перевищує показник аналогічного періоду попереднього року. (Rzeczpospolita)

Цей показник необхідно інтерпретувати з методологічною обережністю.

Йдеться про повідомлення та заяви, а не про 180 підтверджених випадків фізичного насильства або 180 встановлених судом злочинів.

Зростання кількості звернень може бути одночасно пов’язане з кількома чинниками:

1. Фактичним збільшенням кількості правопорушень.
2. Підвищенням готовності постраждалих звертатися до поліції.
3. Зростанням суспільної уваги до етнічно мотивованих інцидентів.
4. Точнішою реєстрацією можливого мотиву національної ненависті.
5. Поліпшенням поінформованості потерпілих про доступні правові механізми.

Тому формулювання про зростання насильства на 30 відсотків є статистично некоректним. Підтверджено зростання кількості повідомлень про ймовірні злочини на ґрунті ненависті більш ніж на 30 відсотків.

Для повнішої оцінки необхідні додаткові показники:

1. Кількість відкритих кримінальних проваджень.
2. Кількість висунутих обвинувачень.
3. Кількість справ, переданих до суду.
4. Кількість обвинувальних вироків.
5. Юридична кваліфікація кожного інциденту.
6. Частка фізичного насильства серед усіх зареєстрованих епізодів.
7. Середня тривалість розслідування.

8. Реакція поліції та прокуратури

Задокументовані випадки вказують на порівняно високу оперативність правоохоронних органів в окремих резонансних справах.

13 липня 2026 року о 9:09 до прокуратури надійшло повідомлення про образу двох одинадцятирічних громадянок України в міському автобусі в Бельсько-Бялій. Поліція паралельно розпочала процесуальні дії, вилучила запис із камери автобуса та розпочала встановлення потерпілих. Підозрюваного було затримано о 10:15, тобто приблизно через годину після офіційного надходження повідомлення. Було розпочато розслідування за статтею 257 Кримінального кодексу Польщі, що стосується публічної образи за ознакою національної належності. (Gov.pl)

В іншій липневій справі в Легниці поліція встановила та затримала 26-річну жінку після нападу на двох неповнолітніх українок. Правоохоронні органи збирали відеозаписи, встановлювали свідків і формували доказову базу. Підозрюваній було висунуто обвинувачення, встановлено поліцейський нагляд, запроваджено заборону наближатися до потерпілих і до місця події. (Komenda Miejska Policji w Legnicy)

Ці випадки свідчать про підвищену інституційну чутливість до інцидентів, у яких можливий етнічний мотив.

Із лютого 2026 року розслідування злочинів, мотивованих упередженням, концентруються у спеціалізованих підрозділах. Для такої категорії справ було призначено близько 100 прокурорів, які працюють у 49 районних прокуратурах і в спеціалізованому підрозділі Окружної прокуратури Варшави. Передбачено додаткове навчання із судової інформатики, психології, екстремізму та лінгвістики. (Gov.pl)

Це рішення є інституційною спеціалізацією кримінального переслідування. Воно може підвищити якість юридичної кваліфікації справ і знизити ймовірність ігнорування національного або етнічного мотиву.

Однак загальнопольська статистика середнього часу реакції поліції у справах, у яких потерпілими є українці, публічно не представлена. Тому на підставі окремих оперативних затримань не можна стверджувати, що реакція поліції є однаково швидкою в усіх регіонах і в усіх подібних справах.

Коректний висновок полягає в тому, що зростання кількості звернень супроводжується помітнішою, спеціалізованою та публічно артикульованою реакцією поліції й прокуратури.

9. Інституційна та політична риторика

У липні 2026 року в публічних заявах окремих представників польської влади стала помітнішою соціально-економічна аргументація на користь українців.

Замість виключно гуманітарної рамки дедалі частіше застосовується модель функціонального внеску.

У цій моделі українці розглядаються як:

1. Учасники польського ринку праці.
2. Платники податків.
3. Платники соціальних і пенсійних внесків.
4. Споживачі товарів і послуг.
5. Працівники галузей, що відчувають кадровий дефіцит.
6. Фактор стійкості польської економіки та системи соціального страхування.

У відеопублікації TVP Info міністерка сім’ї, праці та соціальної політики Агнешка Дземянович-Бонк заявила, що раптовий масовий від’їзд українців став би серйозним ударом для польської економіки. Вона також послалася на рівень зайнятості українців понад 70 відсотків і на оцінки, згідно з якими кожен злотий соціальної підтримки повертається польській економіці та бюджету в чотирикратному розмірі. (Facebook)

Останній показник слід представляти саме як заяву міністерки з посиланням на наявні оцінки. У публікації TVP Info не зазначено назву дослідження, період розрахунку та застосовану економетричну методологію, тому незалежно оцінити коефіцієнт чотирикратної віддачі за цим джерелом неможливо.

Проте сама інституційна риторика має аналітичне значення. Вона переводить дискусію з рамки соціального навантаження в рамку економічної участі та взаємозалежності.

Це можна визначити як зміну фреймінгу, тобто зміну способу публічного представлення соціальної групи.

Замість моделі отримувачів допомоги формується модель економічних учасників, без яких окремі галузі та елементи соціальної системи можуть зіткнутися з дефіцитом робочої сили та скороченням надходжень.

Паралельно представники польських органів влади стали пряміше засуджувати злочини на ґрунті ненависті. Після нападу в Бельсько-Бялій міністр внутрішніх справ Марцін Кервінський заявив про необхідність рішучої реакції поліції та нульову терпимість до проявів ненависті. Із засудженням також виступила міністерка освіти Барбара Новацька. (Цензор.НЕТ) (Rzeczpospolita)

Таким чином, захист українців дедалі частіше формулюється через три інституційні категорії:

1. Верховенство права.
2. Економічний інтерес Польщі.
3. Стабільність ринку праці та соціальних систем.

10. Соціально-ділове тло

Політична напруженість між Польщею та Україною поки не призвела до системного розриву економічних зв’язків.

За даними представників Польсько-української господарської палати, Польща залишається другим після Китаю торговельним партнером України, а Україна є сьомим напрямом польського експорту.

Частка України в польському експорті збільшилася з 1,5 відсотка у 2021 році до 3,5 відсотка. У Польщі зареєстровано понад 90 тисяч українських індивідуальних підприємців і кілька десятків тисяч компаній, створених за участю українського капіталу. (Цензор.НЕТ)

В Україні продовжують працювати понад 600 польських компаній. Обсяг польського експорту в Україну зріс із 6,3 мільярда євро у 2021 році до 15 мільярдів євро у 2025 році. За перші чотири місяці 2026 року експорт збільшився ще на 11,8 відсотка.

У межах червневої конференції з відновлення України були представлені:

1. Гарантії Європейського банку реконструкції та розвитку на 100 мільйонів євро для Кредобанку.
2. Меморандум польської оборонної групи PGZ з українською компанією про розширення виробництва безпілотних апаратів.
3. Інвестиційна угода логістичного оператора Rohlig SUUS на суму 30 мільйонів євро.

Представник Польсько-української господарської палати не назвав жодного конкретного контракту, розірваного безпосередньо внаслідок поточної політичної напруженості. Однак частину нових інвестиційних ініціатив, що обговорювалися раніше, було відкладено через зростання невизначеності.

З аналітичного погляду основний економічний ефект напруженості проявляється не в скороченні вже наявних операцій, а в зростанні транзакційної та інвестиційної невизначеності.

Це може виражатися в таких формах:

1. Відтермінування рішень про нові інвестиції.
2. Скорочення горизонту бізнес-планування.
3. Зростання премії за політичний ризик.
4. Поетапне фінансування проєктів замість одноразового вкладення.
5. Посилення юридичної перевірки контрактів.
6. Перенаправлення частини логістичних маршрутів.
7. Підвищення вимог до страхування воєнних і політичних ризиків.
8. Зростання обережності банків та інвестиційних організацій.

Отже, поточна політична напруженість сильніше впливає на очікування та плани бізнесу, ніж на вже сформовані торговельні потоки.

Ділові відносини демонструють операційну стійкість, але водночас відбувається зниження стратегічної передбачуваності.

11. Зведена аналітична оцінка

Результати моніторингу показують розбіжність між кількома рівнями соціальної реальності.

На інформаційному рівні спостерігається відносне зниження інтенсивності відкритої антиукраїнської агресії.

На рівні суспільної реакції посилюється контрмовлення та публічне засудження дискримінаційної поведінки.

На платформному рівні підвищується видимість модераційних дій, однак їх ефективність залишається нерівномірною.

На інституційному рівні українці дедалі частіше представлені як економічно значуща частина польського суспільства.

На кримінальному рівні кількість зареєстрованих повідомлень про ймовірні злочини на ґрунті ненависті продовжує зростати.

На правоохоронному рівні спостерігається спеціалізація прокуратури та оперативне реагування в окремих резонансних випадках.

На діловому рівні зберігається висока економічна взаємозалежність за одночасного зростання політичної та інвестиційної невизначеності.

Це означає, що інформаційна деескалація поки не супроводжується однозначним зниженням усіх категорій ризику.

Поточна динаміка має асиметричний характер:

1. Дискурсивна напруженість частково знижується.
2. Публічна контрмобілізація посилюється.
3. Інституційна реакція стає помітнішою.
4. Ризик окремих актів агресії зберігається.
5. Економічні відносини залишаються стійкими.
6. Довгострокова інвестиційна впевненість слабшає.

12. Висновок

У липні 2026 року в польськомовному інформаційному просторі сформувалася обережно позитивна, але нестабільна тенденція.

Відкрита антиукраїнська агресія в досліджуваному масиві стала менш домінантною. Водночас зріс обсяг публікацій, у яких польські користувачі засуджують ксенофобію, етнічну стигматизацію та насильство проти українців.

Стала помітнішою інституційна аргументація, що пов’язує присутність українців зі стійкістю ринку праці, податковими надходженнями, пенсійною системою та економічним зростанням Польщі.

Ділові показники не підтверджують системного руйнування польсько-українських економічних зв’язків. Однак політична напруженість збільшує невизначеність і здатна обмежувати майбутні інвестиції навіть за збереження поточних контрактів.

Зростання кількості повідомлень про ймовірні злочини на ґрунті ненависті показує, що зниження видимості агресивного контенту не означає автоматичного поліпшення фізичної безпеки українців.

Поточний зсув не можна вважати довгостроковим, стійким або незворотним.

Він залежить від політичної кон’юнктури, характеру медійного порядку денного, активності радикальних груп, ефективності платформної модерації, економічної ситуації та послідовності реакції державних інституцій.

На цьому етапі найбільш коректною є оцінка ситуації як обмеженої дискурсивної деескалації та посилення інституційної контрреакції за збереження структурних соціальних, кримінальних і політичних ризиків.