Коли роботодавець не зобов'язаний виплачувати вихідну допомогу?

Обов'язок виплати вихідної допомоги при звільненні працівника вже роками розпалює публічні дебати й часто стає темою спору між роботодавцем і працівником. Виявляється, однак, що є ситуації, у яких немає обов'язку виплачувати вихідну допомогу після припинення чи закінчення трудових відносин. Дізнайтеся, коли це можливо.

Які норми регулюють обов'язок виплати вихідної допомоги працівникові?

У Польщі до уваги беруться норми двох документів, які регулюють правила розірвання трудових відносин із працівниками, а також пов'язані з цим обов'язки та права роботодавців і самих працівників. Рекомендуємо докладно ознайомитися з положеннями:

• Закону про особливі правила розірвання трудових відносин із працівниками з причин, що не стосуються працівників, від 13 березня 2003 р. з подальшими змінами,

• Закону Кодекс праці від 26 червня 1974 р. з подальшими змінами.

Коли роботодавець не зобов'язаний виплачувати вихідну допомогу працівникові?

Ми зібрали для вас найважливішу інформацію та приклади ситуацій, у яких роботодавець не зобов'язаний виплачувати вихідну допомогу працівникові, якого звільняють. Це корисні знання як з погляду особи, що наймає, так і найманої особи.

Звільнення у фірмі, що наймає менш ніж 20 осіб

Обов'язок виплати вихідної допомоги не виникає у випадку фірм, які наймають менш ніж 20 працівників, причому до них зараховуються як особи, що працюють на повну ставку, так і на її частину. До ліміту в 20 працівників не додаються тимчасові працівники. Якщо роботодавець звільняє працівника в невеликому підприємстві, то він не зобов'язаний виплачувати йому вихідну допомогу незалежно від стажу роботи чи причин розірвання трудових відносин.

Індивідуальне звільнення з причин, що лежать не лише на боці роботодавця

Також у випадку фірм із чисельністю понад 20 осіб при індивідуальному звільненні може не виникати обов'язку виплати вихідної допомоги. Так відбувається тоді, коли причина розірвання договору лежить не лише на боці роботодавця. Тим самим вихідна допомога при індивідуальному звільненні не виплачується, якщо звільнення сталося, наприклад, з вини працівника.

Розірвання трудового договору за ініціативою працівника

Працівник, який подає заяву про розірвання трудового договору, незалежно від стажу роботи, втрачає право на отримання вихідної допомоги. Це пов'язано з тим, що припинення трудових відносин відбувається з причин, незалежних від роботодавця, і продиктоване волею самого працівника. Тим самим останньому не належить вихідна допомога, яка могла б йому належати у випадку звільнення з вини роботодавця. Саме розірвання договору працівником може мати різні підстави й найчастіше відбувається внаслідок:

• незадоволення умовами праці,

• переїзду чи особистих причин,

• зміни роботи з власної ініціативи.

Закінчення договору зі спливом строку його дії

Наступним прикладом ситуації, у якій вихідна допомога працівникові не належить, є закінчення договору відповідно до спливу строку його дії. Якщо трудовий договір було підписано на визначений строк і роботодавець ухвалив рішення про його непродовження, то трудові відносини припиняються з останнім днем чинної угоди. У такій ситуації підприємство не виплачує вихідної допомоги.

Звільнення працівника, який працює за договором підряду або договором доручення

Відповідно до чинних норм вихідна допомога не застосовується у випадку працівників, які працюють на підставі цивільно-правових договорів, зокрема договору підряду чи договору доручення. Звільнення такого працівника не покладає на роботодавця обов'язку виплати додаткових грошових коштів у вигляді вихідної допомоги.

Чи скасовує смерть працівника обов'язок виплати вихідної допомоги?

З цікавим питанням ми стикаємося у випадку смерті працівника під час дії трудових відносин на підставі трудового договору. У такій ситуації класична вихідна допомога не застосовується. На роботодавця, однак, покладається обов'язок виплати посмертної вихідної допомоги найближчій родині померлого. Її розмір становить:

• одномісячна винагорода при стажі роботи до 10 років,

• тримісячна винагорода при стажі роботи від 10 до 15 років,

• шестимісячна винагорода при стажі роботи понад 15 років.

Обов'язок вихідної допомоги при групових звільненнях

Обов'язок вихідної допомоги виникає завжди у випадку групових звільнень, а розмір виплачуваних працівникові коштів залежить від його стажу роботи в певній фірмі. Відповідно до норм, чинних у 2026 році, це:

• одномісячна винагорода при стажі роботи до 2 років,

• двомісячна винагорода при стажі роботи від 2 до 8 років,

• тримісячна винагорода при стажі роботи понад 8 років.

Водночас розмір виплачуваної вихідної допомоги не може перевищувати 15-кратного розміру мінімальної винагороди за працю в певному календарному році.

Обов'язок вихідної допомоги при індивідуальному звільненні

Відповідно до тлумачення, застосовуваного Державною інспекцією праці на підставі чинних норм, обов'язок вихідної допомоги може виникнути також при індивідуальному звільненні. Щоб так сталося, мають бути виконані три умови, а саме:

• підприємство на момент вручення повідомлення про звільнення наймає понад 20 працівників,

• розірвання договору відбувається внаслідок повідомлення про звільнення з боку роботодавця або за домовленістю сторін,

• розірвання трудових відносин відбувається з причин, що лежать на боці роботодавця й не стосуються працівника.

Усі сумніви щодо обов'язку виплати вихідної допомоги варто обговорити з посадовцем, щоб виконати свій правовий обов'язок і обмежити ризик наслідків, зокрема фінансових санкцій. Як роботодавець ти маєш, однак, усвідомлювати, що в багатьох ситуаціях виплачувати вихідну допомогу не потрібно.

Джерела:

• Wojciech Napora, Komu przysługuje odprawa pieniężna po zwolnieniu z pracy?, https://zielonalinia.gov.pl/komu-przysluguje-odprawa-pieniezna/ (доступ 11.02.2026)

• Wynagrodzenie za pracę i inne świadczenia związane z pracą, https://www.gov.pl/web/rodzina/wynagrodzenie-za-prace-i-inne-swiadczenia-zwiazane-z-praca (доступ 11.02.2026)